5 аргументів на підтримку Андрія Садового

Олександр Равчев підготував 5 ключових аргументів, які на його думку свідчать, що Андрій Садовий – це хороший вибір для однієї з найвищих посад в державі.

1. Досвід державного управління

В Садового є 12 років досвіду управління одним з найбільших міст України і досвід керування парламентською партією з купою регіональних осередків.

Ідея «кандидата від народу», який не працював в державній системі, але має щирі наміри її змінити може подобатись людям, але на практиці її неможливо реалізувати. Кандидат на топ-посади має розбиратись як функціонує державна система, яка взаємодіють органи влади та які особливості державних фінансів. Інакше купу часу він витратить на те, щоб зрозуміти як це все працює, через помилки і втрати для країни.

Садовому не доведеться витрачати на це час, оскільки він вже розуміє як працює державна система.

Більше того, дві каденції міського голови він керує містом в дуже непростих умова. Спочатку він мав опозиційно налаштовану проти себе більшість в міській раді, а тепер працює в умовах постійного тиску і шантажу з боку центральної влади.

2. Наявність команди

Президент впливає на призначення декількох тисяч чиновників: міністрів, керівників силових структур, голів обласних і районних адміністрації. Він подає своїх кандидатів Конституційного суду, Центральної виборчої комісії та Ради Національного банку.

Якщо претендент на посаду Президента не має потужного кадрового резерву, він не зможе ефективно впливати на політичні процеси, і буде в стані «британської королеви». Або ж йому доведеться «дружити» з місцевими феодалами та старими корумпованими чиновниками, які можуть забезпечити кадри.

У Андрія Садового є чотири хороших джерела кадрових ресурсів:

По-перше, це «львівська команда» – найбільш злагоджені та перевірені «в боях» вихідці з місцевого самоврядування, громадського сектору та бізнесу.

Також це фракція «Самопомочі» у Верховній Раді, адже кожен з депутатів має свій соціальний капітал та мережу підтримки.

До цього додається хороша мережа регіональних осередків «Самопомочі». Хоча вона не в усіх містах якісна, оскільки формувалась досить швидко, проте вона є.

І зрештою, Садового вже підтримали партія «ДемАльянс», яка має свій кадровий ресурс і хороші відносини з громадським сектором, та Мішель Терещенко, який має значну групу прихильників в середовищі громадських діячів та підприємців.

Тобто у Садового не буде проблем з кадрами для закриття тих державних посад, на які впливає Президент.

3. Відсутність бізнес-зв’язків з олігархами

Президент зберігає дуже сильний вплив на економіку, що автоматично ставить до нього питання про майбутню систему відносин з олігархічними групами.

Олігархічні бізнеси залежні від дотацій з бюджету, особливих податкових умов та преференцій і монопольного стану, який «не помічає» Антимонопольний комітет. Вони фінансують політичні проекти, щоб блокували ті реформи, які шкодять їхньому монопольному становищу на ринку, відлякують від України інвесторів та стримують розвиток малого і середнього бізнесу.

Проблема багатьох кандидатів у Президенти в тому, що вони мають власні бізнес-інтереси в секторах економіки, пов’язаних з олігархами. Їм самим вигідно, щоб реформування оминало енергетику, металургію, транспорт і т.д. Важко різати гілку, на якій сам сидиш.

У родини Садового є власний медіа-бізнес, проте немає інтересів у тих галузях, які контролюють олігархічні клани. Тому в нього не буде проблеми з блоком економічних реформ, оскільки вони жодним чином не шкодять бізнес-інтересам його родини чи оточення.

4. Бренд міста Львова

На рахунку Садового є дуже потужний бренд Львова. В свідомості багатьох «Львів» і «туризм» – слова синоніми. Це перше місто України, яке потрапило в топ-100 туристичних міст Європи. Київ за рік відвідує 2 млн іноземних туристів, Львів – 2,7 млн. Поки Ви читаєте цю статтю, у Львові відкрили ще два нових кафе:)

Крім цього, місто бореться за статус «ІТ-столиці України» активно створюючи хороші умови для ІТ-бізнесу.

Тобто Садовий не просто має досвід керування, він має відпрацьовані механізми, як перетворити досить посереднє місто, на одного з лідерів країни. При цьому такого лідера, про якого позитивно говорять і за кордоном.

5. Інфраструктурний пріоритет в економіці

Один з ключових пунктів програми Садового – «Зшити країну авіаперельотами» через стимулювання внутрішніх рейсів авіакомпаній.
Це не питання комфорту і зручності. Посилення мобільності населення позитивно впливає на економіку, зменшує соціальну напругу в суспільстві та розвиває соціальну взаємодію. Україні потрібно вирішувати цю проблему.

Садовий готовий поставити її «на щит» своєї кампанії, що означає, що він буде активно займатись її вирішенням. Все необхідне розуміння як це зробити, в нього теж є – аеропорт Львова займає 3 місце за кількістю рейсів після «Борисполя» та «Жулян».

Коли ж ми говоримо про недоліки, то ключовий, про який починають говорити люди, це «львівське сміття». В цьому напрямку озвучують два звинувачення:

• Садовий не збудував сміттєпереробний завод у Львові.
• Садовий поганий управлінець, оскільки така проблема взагалі виникла.

Перша з них стає сміхотворною, якщо ви спробує загуглити скільки в Україні є працюючих сміттєпереробних заводів. З перебоями функціонує лише той, що є в Києві. І навіть попри це, більша частина столичних відходів все одно вивозиться на сміттєзвалища.

Проблема сміття – це не є проблемою Львова. Як не є проблемою Києва, Дніпра чи Одеси. Це загальнонаціональна проблема, з якої міста виходять, як можуть.

Фактично будь-яке місто можна поставити в умови Львова – так само закрити полігон для вивозу сміття, і все. Інших механізмів вирішення проблеми місто не матиме.

Тому, звісно, можна вестись на цю дискредитаційну кампанію і вірити в «унікальну сміттєву проблему», проте краще самостійно розібратись в питанні і зважено розглянути всі аргументи.

Тому що вибір 31-го березня потребує від людини не лише патріотизму, а й критичного мислення. Саме це дозволить не допустити до влади популістів і не змарнувати наступні 5 років життя.